Так, дві дошкільні дівчинки

80

Я мама двох дівчаток-близнят. Задовбали люди, зовсім не думають головою.

Почалося все ще в вагітність. Коли стали потихеньку родичам і друзям говорити про двійню, то у всіх першою реплікою звучало запитання: «Правда?» Відзначилися лише мої батьки — вони чомусь навіть особливо не здивувалися, мама тільки пробурчала, що вічно ми з чоловіком хизуємось.

Мене не задолбали безліч питань, захоплень і побажань щастя і здоров’я. Я з посмішкою всім відповім і подякую, але за однієї умови: ви не будете кричати мені все це через пів-вулиці. Можна здогадатися, що коли мама читає книжку, а діти тихенько лежать, то вони, швидше за все, сплять? ПіЕкшн діть до мене і тихо скажіть все, що хотіли. Але ні!

Читаю книжку, поруч стоїть коляска зі сплячими дітьми. Повз проходить тітонька і голосно, з виразом, на півдвору видає: «Ой, важко вам, напевно!» Звичайно. Ви мені зараз двох дітей розбудили, і укласти їх вже навряд чи вийде. Тепер вони до вечора будуть примхливими з-за того, що не виспалися. Спасибі вам!

Окрема тема — одяг і стать дітей. Минулого літа мене ну дуже багато діставали питанням: «А це у вас хлопчики?» Так, хлопчики. У сукнях (блакитних). Зі стразиками. В квіточку. В панамках з рюшечками.

Зараз ставлять питання по-іншому: «У вас хлопчик і дівчинка?» Ну от не було другого рожевого комбінезона. Найчастіше в магазинах все в одному примірнику, і знайти потрібний зростання-фасон треба ще постаратися. У всіх же стереотип: якщо одна дитина в рожевому, а інший-ні (в жовтому, зеленому і інших яскравих кольорах), то другий — стопудово хлопчик. Був геніальний діалог:

— У вас хлопчики?
— Ні.
— Хлопчик з дівчинкою?
— Ні.
— А хто?..