Вистачить насильства над мозком, Василь!

26

Деякі люди мене просто вражають. От є у мене знайомий молодий чоловік. Назвемо його Василем.

Василю трохи за тридцять. Він не багатий і не дуже бідний — живе як всі. Постійно десь працює, постійно йде на лікарняні і намагається довчитися й отримати свій диплом про верхньому освіті вже років зо сім. Не одружений, але регулярно живе з жінками, розташування яких на моїх очах домагається. Іншими словами, виїдає мені мозок чайною ложкою по всім доступним месенджерів. Точніше, виїдав.

Здавалося б, живи так радуйся, але немає! Василь не такий! Василю погано, коли йому добре.

Підвищили зарплату? «Так природно, щоб я нікуди не звільнився, де вони ще знайдуть такого ідіота, щоб за копійки тут стирчати?» А де ти знайдеш ще таких добрих людей, що будуть терпіти твої постійні відлучки з роботи і багатогодинні чайні пиятики замість звітів та роботи?

Включили опалення? «Ну звичайно, їм же треба, щоб я не здох від холоду, а то хто їм буде платити за комуналку!» Відкрию тобі страшну таємницю, один — в будинку живеш не ти один.

Немає жінки? «О боже, я такий нещасний, я так її люблюююю…» З’явилася жінка? «От блін, тепер ще на неї гроші витрачати, вона ж жере як бегемот!» Посварився з жінкою? «Так і знав, що на попередній одружуватися треба було, та хоч не орала». Угу. Не орала. І не думала зовсім своєю головою. І на її тупість ти мені скаржився кожен понеділок, середу і суботу протягом двох років так. Помирився з жінкою? «Ну хто мене тягнув за язик, тепер знову треба кави закуповувати, що вона п’є». Зате ти у нас не п’єш, угу. І коньячок твій щовечірній варто, ясно справа, в рази дешевше.

Поїхав відпочивати з одним? «Ой, все було так хріново, Ванька там відривався на повну котушку, а я його чатував весь тиждень». А він тебе про це просив? Ваня, до речі, приїхав злющий як чорт тому, що Василь не давав йому відпочити у відпустці.

А якщо не дай бог у нього щось заболить… все. Катастрофа світового масштабу, пекло, апокаліпсис і що там ще буває. Василь лягає на ліжко зі скорботним виглядом, підписуючи черговий лікарняний, покрикує на недбайливу жінку, яка готує бульйон не тієї температури, і радісно задротствует в онлайн-іграшках.

І так все життя.

У нього постійно все погано. А як тільки стає хоч трохи добре, він старанно шукає в цьому погані сторони і старанно страждає. Людина починає хандрити і хворіти, коли в житті немає ніяких проблем. Йому нудно жити, коли все добре. «Немає тієї родзинки, інтриги, що тягне за собою вперед», мабуть.

І я ніколи не зрозумію таких людей. Навіщо свідомо ускладнювати собі життя? Навіщо жити в цьому вічному очікуванні проблем? Навіщо отруювати життя своїм близьким? Навіщо, зрештою, полоскати мозок малознайомим людям?!

Спілкуватися з ним я припинила — нерви дорожче. Та й часу теж шкода. Хоча він дуже обурювався, писав, що вважає мене «близьким другом», що «завжди знав, що баби — занепалі жінки» (стандартний його філософський висновок майже з будь-якої ситуації), ну і що мені потім «воздасться по зраді». О, так. Безперечно. Спокійними нервовими клітинами і здоровим сном тільки хіба що.

Іди винось мозок кому-небудь іншому! Задовбали такі Василя!